CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 14
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 14
???????
CITY MIX
Привіт з Мілана від Анатолія Тимощука
«Від дитячого турніру — до Ліги Чемпіонів»
Де знайти «Чарівний олівець»?
«Чарівний олівець» у Тернополі
Фортеці і замки — з клаптиків тканини
«Замки і фортеці України» від Лариси Корницької
Із Зінькова — у Канни
«Сотворіння любові» представлятимуть на Каннському кінофестивалі...
Естет Богуславський
Виставка митця Володимира Богуславського
CITY ШОУ
Приїжджайте… хоч на юшку з вуграми
«Маєтоки» в яких можна відпочити...
«Карпатський словоблуд»
Закарпатський фестиваль гумору
CITY ДРАЙВ
«Горіла» гума, «палала»
Мото-рок-забава у Києві
CITY ЗУСТРІЧ
Тіна Кароль: «Принц Чарльз назвав мене маленькою королевою»
Тіна Кароль в гостях у "CITY LiFE"
CITY FASHION
Осінь-2005 буде жіночною
Вже час шукати по крамницях чудернацькі спідниці, оксамитові жакети і чоботи-ботфорти
CITY ЗІРКА
Наталія Могилевська: «Ніякі гроші, успіхи, блага не варті спокою та щастя»
Наталя Могилевська в гостях у CITY LiFE
CITY ІСТОРІЯ
Підлоги давньої Європи шукайте... у Львові
«Керамічні підлоги Львова кінця ХІХ — початку ХХ століття»
CITY ПОСТАТЬ
Юрій Калашніков: «Дуже хочеться полетіти у космос!»
Юрій Калашніков в гостях у "CITY LiFE"
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Голландська цитадель Галичини
Золочівський замок...
CITY ТРАДИЦІЇ
Шляхетні забави галицького панства
Фестиваль «Галицький лицар»...
CITY LIBRARY
Перекладач Андрій Содомора:«До власного літературного слова я йшов усе життя»
Андрій Содомора у CITY LiFE
ЕКСТРІМ
Світ у мертві «петлі»
Чемпіонат України в клубному класі планерів у Рівному
???? ??????
Карлові Вари
Уся правда про знаменитий курорт
ФЕСТИВАЛЬ
Містерія гуцульського духу
Міжнародний фестиваль етнічної музики у Шешорах
CITY РОК-Н-РОЛ
«Тарас Бульба» обрав «Ніагару»
«Тарас Бульба» знову у Дубно
???? ??? CITY
???????:
N7(14) Вересень 2005     ???? ??????: КАРЛОВІ ВАРИ
??? ? ???????
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Голландська цитадель Галичини

   Йому варто було з’явитися на світ Божий років на двісті раніше, коли ці землі належали легковажному польському королю Володиславу ІІІ Варненчику. Він напозичався грошей у своїх васалів, а віддавати борги мав землею. Примудрився видати акт на право володіння Золочівським маєтком одразу чотирьом особам. Сам король загинув у битві під Варною, за що, власне, й дістав прізвисько Варненчик, а нові власники Золочева чубилися і тягалися по судах майже сто років.

   На початку ХVІ століття у Золочеві теж не було нудно. Тогочасний колоритний власник маєтку Станіслав Сененський був особою доби Ренесансу. Здобув Золочеву Магдебурзьке право і, відповідно до нового статусу, різні торгові пільги. Тож Золочів отримав Магдебурзьке право раніше за Жовкву, Тернопіль, Бережани, Броди і Станіславів (тепер Івано-Франківськ).
   Опікування містом не завадило Сененському на смерть розсваритися із львівським єпископатом через свою коханку, яка була заміжньою. Власне, через нього вона втекла від свого законного чоловіка. Станіслава Сененського відлучили від церкви і позбавили права сповіді. Але таке покарання мало вразило золочівського Казанову, тож він на нього не зважив і з коханкою не розлучився.
Ще двічі церква намагалася навернути грішника на путь істинний, двічі Сененського прощали, але на третій раз єпископу урвався терпець, і він відлучив впертого шляхтича від церкви назавжди. Історія не залишила нам жодних фактів чи хоча би романтичної легенди щодо деталей цього роману. Був Сененський хвацьким волоцюгою чи романтичним закоханим, який не побоявся заради кохання піти проти течії суспільної моралі, — вже, напевне, назавжди залишиться таємницею. Єдине, що ми знаємо достеменно, — Золочівського замку на ті часи, на превеликий жаль, ще не було. На його місці було земляне укріплення — так звана Кемпа, де мешканці міста ховалися від постійних татарських набігів. Власники Золочева мешкали на той час у кам’яному будинку, в такому собі міні-замку, зі стінами до двох метрів завтовшки, невеличкою вежею і фортифікаційним ярусом по периметру споруди. Тож усі вищеописані події відбувалися саме там. До речі, цей будинок зберігся до наших часів — він був лічницею, будинком для убогих.

   Відомо, що Станіслав Сененський подарував своє місто разом із землею графові Андрію з Гурки. А вже той подбав про те, щоб Золочів звільнили від податків на 14 років. Місто почало розвиватися і багатіти. Ясна річ, татари не могли оминути увагою такий ласий шматочок. 1541 року вони захопили місто. Гурки продали спалений і пограбований до нитки Золочів родині Зборовських. Через двадцять років відкупили, а згодом знову продали місто тим же таки Зборовським (у ті часи коронна конституція дозволяла віддавати землі на Русі і Поділлі заслуженим діячам Речі Посполитої). Врешті-решт новим власником Золочева та його околиць наприкінці ХVІ століття став Марек Собеський.

   Саме його родина збудувала кам’яний замок на місці колишнього дерев’яного укріплення. На сторожових вежах — кавальєрах, що прикрашають п’ятикутні бастіони замку, було вирізьблено щити з гербами сина Марека Якуба Собеського — батька майбутнього славного польського короля Яна ІІІ Собеського. Він був ініціатором перебудови золочівського укріплення за всіма правилами ренесансної фортифікаційної науки. На щитах зафіксовано і точну дату цієї події — 1634 рік. Збудований за популярною на ті часи голландською моделлю на зразок цитаделі, замок мав підйомний міст, земляні вали укріплювалися зовні тесаними кам’яними плитами. Зі східного боку, від річки Золочівки, замок захищало болото. Він перетворився на неприступну фортецю. Агент-розвідник французького короля Людовіка ХІV Ульріх Вердум, який 1671 року подорожував Галичиною, у записах  звертає увагу свого короля на потужну золочівську фортифікацію: «Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі і бастіонами з кам’яних плит і ровом».

   Тут, у золочівському замку, народився старший брат Яна ІІІ Собеського Марек і дві його молодших сестри. Успадкувавши по родині Даниловичів замки у Поморянах, Олеську, Яворові та Жовкві, король користувався золочівським замком тільки для військових потреб. Загроза війни з Туреччиною 1671 року спонукала Собеського перебудувати й укріпити замок. Ось чому замковий гарнізон зміг стримувати протягом шести днів цілу турецьку армію, яка під командуванням Капудано-паші йшла на Львів. Зруйнований турками замок було відбудовано руками турецьких і татарських полонених. І вже 1675 року він витримав потужний штурм татарської орди Аджі-Гірея.
   Потужні мури замку надійно захищали шлях на Львів і Перемишль. Під’їзним замковим мостом частіше користувалися кіннота та піхота, ніж карети із гостями, що прагнули розваг. Сюди навідувалися і ворожі загони. 1690 року сам Ян ІІІ Собеський ледь не потрапив до татарського полону, несподівано зіткнувшись з татарським чамбулом, що вільно полював під самісінькими замковими стінами.

   Не судилося кружляти парам у величному менуеті залами палацу. Хіба що чули вони стукіт підборів королеви Марисеньки, що приїжджала до замку провести свого войовничого чоловіка у черговий похід. Від тих часів у замку вціліли хіба що стіни та склепіння, потаємні гвинтові сходи в стіні та... оригінально влаштований клозет. Ринва з даху підводилася до унітазу, а у дворі була вигрібна яма. У такий спосіб дощова вода «змивала» всі сліди. А дощів у Галичині ніколи не бракувало. Цей факт цікавий історичними паралелями: у ці ж часи у Версалі (Версалі славнозвісних мушкетерів і Людовіків) нічні горщики виливали просто у вікно. На троянди…
Наступні власники міста — Радзівіли, Понятовські, Бєльські, Комарницькі — замку особливої уваги не приділяли. Та й часи для цього типу споруд настали невдячні. Резиденцією Золочівський замок так і не став, а послуг добре укріпленої фортеці країна більше не потребувала. Якийсь час його здавали в оренду. Мури навколо нього знесли, рови позасипали, натомість понасаджували дерева. З 1840 року замок став казармою, а з 1872 — тюрмою. Спочатку австрійською, потім польською, радянською, німецькою... Розкішні палати пристосували під камери, проходи всередині валів замурували, численні підземні ходи від замку до міста позасипали... Але історію, «розфасовану» по століттях і долях, таким чином не знищиш. От і блукають замковим подвір’ям вряди-годи привиди: стукотять, зітхають, заглядають у вікна. Один такий історичний фантом в архаїчному зеленому капелюсі ледь не на смерть перелякав бригаду будівельників, яка залишилася ночувати в замку.

   Сьогодні в Золочівському замку — музей-філія Львівської галереї мистецтв. Тут можна оглянути експозицію з історії замку. У відреставрованому Східному палаці нещодавно відкрито експозицію східного мистецтва з фондів галереї. Під мурами замку постійно влаштовуються лицарські турніри, а в підземеллях — ігри на кшталт «Форту Буаяр».

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: