CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 2
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 2
???????
МІКС
На кулі
Інший вимір
Зустріч місяця
???? ??????
City party
«City Life» святкує день народження
ПІД РОЗДАЧУ
Привіт, Рівне!
На початку червня деякі рівненчани потрапили під роздачу
СПОРТИВНА ЕЛІТА
Прийшов. Побачив. Переміг
Геній — це людина, яка знає про свій видатний талант, та все ж продовжує працювати.
ВИСТАВКА
Milano week design
Фоторепортаж з виставки iSaloni
МАЕСТРО
Дзвінкий ляпас суспільному смакові
Ексклюзивне інтерв`ю з композитором В. Рунчаком
ШИК-БЛИСК
Феєрія від Swarovski
Розповідь про культ і місце поклоніння дивовижному кришталю
ДЕФІЛЕ
Пікантний мультифрукт
Модель Анна Русінова розказує про справжнього мужчину
БЛІЦ
Відпочинок - шоу
Де, як і з ким проведуть літо знаменитості?
ЖИТТЯ
Творець всесвіту
Розповідь про Людину, котра бореться з долею
СПАДЩИНА
Пізня українська ікона
Українські живописці створили унікальне явище - пізню українську ікону
ЛИСТ НОМЕРА
Наречений у сітці
Історія одного кохання
???? ??? CITY
???????:
N2(2) Липень 2004     ???? ??????: CITY PARTY
??? ? ???????
Лист номера
Наречений у сітці
Ольга Ракіта, Київ

   В одинадцятому класі я часто хворіла. Доводилося лишатись удома самій і по місяцю проводити в ліжку. Звісно, ночами страждала від безсоння… Це й підштовхнуло мене до пошуків спілкування в інет-чатах.
   Перший досвід був вражаючим! Тоді ще існував мікрософт-чат, де «тусувалися» люди з різних країн, із несхожими намірами та характерами. Нові знайомства давалися легко: просто заходила в «кімнату», де побільше народу, й писала «Hі». У відповідь — запитання: age/sex/language? Відписувала згідно з власним настроєм. Інколи вперто брехала, часом казала правду. Незабаром виявила, що від цього залежать стосунки з людьми, із якими говориш, і наміри спілкування. Тож моя вам порада — відповідайте на такі запитання голісіньку правду.
   Після двох днів невтомних пошуків людей, схожих на мене характером, у мою поштову скриньку почали надходити листи від десяти нових друзів. Я познайомилась і почала переписуватися з Голландцем, що був на рік від мене менший, з Індусом, що відрізнявся самотністю й майже цілодобово «висів» у чатах. Жахливим було знайомство з Азербайджанцем, якому я збрехала про свій вік, але не про життєві принципи. Він зо два тижні наполягав, щоб я прибула на його батьківщину «для знайомства з метою одруження»…
   Через три місяці моїм вірним другом лишався тільки Індус. Щоправда, іноді в скриньці «пролітали» листи і від непостійних приятелів — переважно з Америки.
   Минув час. Я змінила місце проживання, до Інтернету не підходила майже два роки, а з Індусом переписувалася за допомогою звичайнісінької пошти.
   А потім обзавелася новим комп’ютером. І мене знову затягло в сітку Інтернету… Холодні зимові вечори проводила у київському чаті, але… не могла завести друзів-українців. Були, звичайно, знайомі, з якими обмінювалася «привітами». Були люди, з якими обговорювали якусь тему й забували одне одного навіки. А от з Індусом проводила годину-дві на добу.
Одного дня він зробив мені сюрприз — познайомив із месенджером і таким дивом, як WEB-камера! Це ж можна бачити співрозмовника! Такий спосіб спілкування приваблював мене…
Й ось одного нудного вечора в київському чаті зі мною привітався незнайомий молодий чоловік. Я подивилася на його анкету з фото. Оригінальна зовнішність… До того ж він виявився цікавим співрозмовником. Того вечора ми говорили з ним години чотири. Я дізналася майже про все! Йому двадцять п’ять років, п’ятнадцять із яких він живе в США, куди його батьки виїхали з Києва. Він працював і одночасно навчався… Наприкінці нашої розмови він сказав, що хоче подзвонити, аби почути мій голос. Я заперечила — мовляв, поки що ми малознайомі. Але в майбутньому все ж пообіцяла дати свій номер.
   Минув тиждень. Кожного вечора я «забігала» в чат, щоб побалакати з  Американцем, а листи від нього приймала як найбільший дар життя. Я засиджувалася до ночі в очікуванні, поки він прийде з роботи, щоб говорити з ним до самого ранку… Я зрозуміла, що можу переступити через свої принципи, і написала йому номер свого телефону.
   Ніколи не забуду нашу першу розмову! Поклавши слухавку, була така вражена, що не могла заснути аж до ранку…
   Йшов час, а я все поспішала вечорами до чату, де могла говорити зі своїм товаришем. Із кожним днем я проводила з ним усе більше годин, лишаючи поза увагою Індуса і навіть своїх реальних приятелів.
   Так минули два місяці. Якось Американець сказав, що навесні ми побачимося, бо він приїжджає до Києва на весілля родичів. Певно, факт його приїзду та можливість реальної зустрічі і стали пломенем надії на щось більше, ніж дружба…
   Моя старша сестра з чоловіком збиралися до Нью-Йорка у відпустку. Вони збиралися піти на бій Кличка, і випадково я дізналася, що мій Американець теж буде на цьому матчі. Я організувала їхню зустріч. Щоправда, вона була короткою, але відгуки з обох боків виявилися схвальними.
   Поки сестра відпочивала в Америці, я позичила її WEB-камеру і зробила другові сюрприз. Ефект був вражаючим: уже через годину його брат відшукав стару камеру в коморі й підключив для нас. За її допомогою я вочевидь познайомилася не лише з Американцем, а й із його друзями та родичами. Та й він із моїми теж…
   Минали години, дні, тижні… За ними листи, тривалі розмови, освідчення в коханні… Я думала про Нього 24 години на добу, знала про кожен Його крок і, здається, хід думок. Я ніколи не тримала Його за руку, але знала, що кохаю, і що Він є рідним для мене! Ми рахували місяці, тижні, дні, хвилини до нашої зустрічі.
   Й ось настав той день…
   Холодний вечір. Місце нашої зустрічі — незрівнянний Хрещатик. Східцями я лечу вгору, піднімаю голову і бачу Його! Такого довгожданого і рідного! Хвилини на три ми зупинилися, не могли повірити своєму щастю, а потім… обіймали одне одного.
   Два наступні тижні я прожила, ніби в раю. Ще ніколи не почувалася такою щасливою, ще ніколи так не кохала, так не чекала. Жодним словом, рухом чи вчинком ця людина не змушувала сумніватись у моїх почуттях.
   …У цієї історії мав би бути щасливий кінець. Люди, які так кохають одне одного, мусять лишитися разом навіки! Але доля вирішила інакше.
Мов хвилина, сплинули два тижні перебування коханого в Україні. Ось і останній вечір у фойє готелю…
   Чи варто згадувати про сльози? Як передати той крик моєї душі, що рвався назовні?
   …Найгірше, що ми мусили знову сісти за комп’ютери і продовжити наші віртуальні стосунки без майбутнього. Поміж нами постало… його віросповідання. Саме це, а не стіна реальних проблем відкинула нас на тисячі кроків назад, за океан, і зробила самотніми.
«Боріться, не зважаючи ні на що!» —– кажу я тим, хто має змогу вчитися на моїй помилці…

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: