CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 13
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 13
???????
CITY PARTY
Золотий сезон!
«Шахтар» - чемпіон!»
MIX
Хіларі Клінтон знайшла «Котів»
...у Богдана Білінчука!
«Хрестик», «мережка», «низинка»
Виставка вишивок у Львові
Гуцульщина очима ювеліра
Фотовиставка Миколи Тинкалюка
Волинська творчість Маренича
«Пісні Волинського краю» у Рівному
«Спас у Славі» — перший каталог
від Марії Гелитович
CITY GUEST
Турист на прізвище Готьє
CITY PERSON
Ілля Ноябрьов: «Я не люблю швидкі перемоги...»
У нас в гостях Ілля Ноябрьов
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Колиска королів
Олеський замок
CITY ГУРТ
«FLYZZZA» управляє фабрикою... посмішок
Вони чворять МУЗИКУ ГАРНОГО СТАНУ!
CITY DRIVE
Мистецтво грації у ритмі серця
Бутусов співав у Тернополі
«Я хочу быть с тобой!!!»
Майстер «пльотанізму»
CITY TRAVEL
Танзанія. Джип-сафарі
Акуна матата!
SHOW MAN
БРЕГА
???? ??????
Барельєфи бажань
... Львова
CITY ART
П’єр Карден відкрив дорогу львів’янину на Єлисейські поля
Володимир Одрехівський в гостях у CITY LiFE
CITY FESTIVAL
Магія дитинства
..під Левом у короля Данила
CITY FAMILY
ДЕСЯТЬ «ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ» виховання щасливих дітей
???? ??? CITY
???????:
N6(13) Липень 2005     ???? ??????: Барельєфи бажань
??? ? ???????
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Колиска королів

   Олеський замок - найбільш архаїчний з тих, що вціліли на Львівщині після всіх історичних хвиль, які перекочувалися краєм. Його товстелезні асиметричні мури спокушають нашу уяву зануритися у романтику лицарських романів Вальтера Скотта, часи, коли Франція жила хрестовими походами, Італія - папськими виборами, а Галиччина - протистоянням татаро-монгольській навалі. Олеський замок, що височів на самотній горі серед боліт, зєднували з містом лише дві штучні дороги, які навіть невеличкою залогою можна було довго й ефективно обороняти. Тож він надійно блокував зі сходу підступи до Львова і був своєрідним ключем до Волині, контролюючи перехрестя торгових шляхів з Туреччини і Карпат на Захід та Північ. Задіяний практично в усіх політичних маніпуляціях цими територіями, Олеський замок щільно вплетений в історичний гобелен двох могутніх держав Східної Європи доби феодалізму: Литви та Польщі  

   Хоча назва Олеського замку зустрічається у папських буллах і в паперах тевтонського ордену, у свідченнях галицьких хронографів і тестаментах литовських князів, але європейську славу йому забезпечила найординарніша, на перший погляд, для роду людського подія — народження дитини.

   Дитина, народжена під прихистком мурів Олеського замку 1629 року, стала згодом одним із найуславленіших польських королів, Яном ІІІ Собеським, переможцем битв під Хотином і Віднем, рятівником цілої Європи від агресії Османської імперії.

   Ще одна дрібничка, пов’язана з іменем Яна Собеського, може, не додала йому військової слави, але стала поворотним пунктом європейського, та що там, СВІТОВОГО життя і назавжди вписала його особу в пам’ять вдячного людства. Саме після славної перемоги Яна III Собеського під Віднем, коли він на дрібний мак розбив турецьке військо, серед інших екзотів у турецькому таборі був захоплений вантаж кави в зернах. Галичанин Юрій Кульчицький отримав трофейну каву з рук Собеського як винагороду за свою виняткову хоробрість і відкрив у Відні ПЕРШУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ КАВ’ЯРНЮ! Її було названо «Під синьою пляшкою», вона існує у Відні до сьогодні. Вдячні австрійці назвали вулицю, на якій вона стоїть, іменем Кульчицького і поставили йому маленький пам’ятник.

   Поява на світ майбутнього короля Яна ІІІ Собеського оповита романтичною символікою. Саме в ці дні на Олеський замок напали татари, а в момент народження ще й розпочалася страшна буря. За спогадами очевидців, блискавки били просто у замкове подвір’я, а одна з останніх влучила у стіл, з якого щойно забрали щасливу породіллю. Цей стіл із розколотою блискавкою чорною мармуровою стільницею ще довгий час зберігався у замку, його охоче показували бажаючим.

   Через десять років у тій же замковій кімнаті народився ще один майбутній польський король: Михайло Корибут-Вишневецький, син славнозвісного полководця Речі Посполитої Яреми Вишневецького.

   1648 року місто і замок здобули козаки Хмельницького. Ян Собеський спробував згодом піднести родинне гніздо з руїн. На деякий час його стараннями Олесько перетворюється на розкішну королівську резиденцію. Довкола був розбитий великий парк з екзотичними деревами, алеями, фонтанами, скульптурами.

   Ян Собеський уславився своїми військовими перемогами і мудрим правлінням, а ще — романтичним коханням до своєї дружини королеви Марисеньки. Все життя він любив тільки її одну. Його останні листи до королеви більше нагадують панегірики закоханого до безтями студента, ніж посивілого у боях статечного монарха. І це в часи куртуазного ХVІІ століття, у часи короля-сонця Людовіка ХІV, коли наявність фавориток була нормою придворного етикету. Король Франції Людовік ХІV був близьким другом Марії-Марисеньки, француженки за походженням, і навіть хресним батьком її першого сина. Загалом королева Марія народила чотирнадцятьох дітей, із яких вижило тільки п’ятеро.

   Шлюб із Собеським був другим у її житті. Довгий час вони були коханцями, а після того, як чоловік Марії, що був набагато старшим за неї, помер, одружилися. Все подальше життя, державна діяльність, військові перемоги короля пройшли у променях цієї любові. Історики вважають, що до легендарної перемоги Собеського під Віднем теж доклалася королева, яка протягом цілої кампанії перебувала у військовому таборі біля чоловіка.

   Сучасники віддавали належне розуму Марисеньки, але не любили її. Польські чоловіки — за самостійність, емансипованість, розкутість француженки, досить екзотичні для тогочасної консервативної Польщі, польські жінки — за вроду, пиху і реформи, до яких Марисенька постійно спонукала свій двір. У тогочасній Речі Посполитій долею дружини були діти, кухня і церква, натомість чоловіки бавилися на диких вечірках, де горілка лилася рікою, а галасливі полювання змінювалися жорстоким рубанням на шаблях. Королева ж організовувала пишні бали та прийоми, на які зобов’язувала чоловіків приходити зі своїми дружинами. Вона змусила набожних провінційних полячок відмовитися від застібнутого під шию одягу і ввела глибоке декольте. Для холодних польських замків, де клімат значно суворіший за французький, а взимку від холоду у величних покоях не рятували ні каміни, ні ліжка з шатрами — тільки хутро, це було не стільки сміливо, скільки жорстоко. Але хвороблива Марисенька вперто носила відкритий за останньою французькою модою одяг сама і суворо слідкувала, щоби цього дотримувались усі, без винятку, її придворні дами. Позаочі вони називали її «злою циганкою» (королева була темноволоса і смаглява), але змушені були коритися. Недоброзичливці ставили їй за провину навіть щоденне купання у ванні з теплою водою (!), вважаючи це збоченою примхою розбещеної королеви.

   До безтями закоханий Ян Собеський постійно ревнував дружину, яка час від часу була змушена тікати від диких подружніх сцен до рідного Парижа. Але завжди поверталась. Після смерті чоловіка Марисенька мріяла посадити одного зі своїх синів на польський трон, навіть закликала на поміч російського царя Петра І. А коли він не виправдав її надій, була змушена назавжди повернутися до Парижа, де й померла в замку Блу, хвора, одинока, забута. Але романтика цього великого кохання не могла закінчитися так банально, зі смертю героїв...

   Однієї травневої ночі монахи костелу капуцинів у Варшаві, де було поховано свого часу Яна Собеського, почули стукіт у браму, а коли відчинили, то побачили лишень труну з тілом Марисеньки. Хто привіз її тіло з Парижа — так і залишилось нез’ясованим. Але монахи сприйняли цю з’яву як Божий знак і поховали Марисеньку поряд із чоловіком.

   Ці дві могили — символ вічної любові — збереглися. Романтичні нащадки шанують велике кохання королівського подружжя, на могилі Марисеньки час від часу з’являється біла троянда. Марисенька обожнювала білі квіти...

   В Олеську минало дитинство і гетьмана Богдана Хмельницького. Довгий час Олеський замок сперечався із Жовквою за почесне право місця народження Богдана Хмельницького, але останні дослідження істориків довели, що це таки була Жовква. До Олеська Хмельницький потрапив з батьками вже у 8-10 років. Звідси він пішов на навчання до Єзуїтської колегії у Львові.

   Після вигасання роду Даниловичів величезні олеські маєтки разом із замком перейшли до родини Собеських, яка більше опікувалася Жовквою, а згодом — до родини Жевуських, яка теж не шанувала стародавній Олеський замок і воліла жити у сусідньому Підгорецькому. Тож усі цінності з Олеська поступово були перевезені до Підгірців, а сам замок згодом продали. Позбавлений опіки, він усе більше занепадав, і хоча йому вдалося майже без втрат пережити дві світові війни, згодом пожежа остаточно перетворила його на руїну. Такою руїною, що все більше занепадала, замок стояв аж до 1969 року, коли директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький вирішив його відродити. Завдяки його вулканічній енергії замок було відреставровано, й у грудні 1975 року тут відкрилася експозиція українського мистецтва Х-ХVШ століть, що згодом трансформувалася у музей-заповідник «Олеський замок». Цього року він святкує 30-річний ювілей.

   Олеський замок — один із найпопулярніших туристичних маршрутів Львівщини і Мекка для польських туристів, які вважають обов’язком патріота відвідати колиску свого найславетнішого короля й полководця. Тож кожному, хто потрапляє до Львова більш ніж на два дні, обов’язково запропонують поїздку до Олеська. Тому від весни до осені в залах замку людно — натовпи туристів з усіх куточків світу, симпозіуми, конференції...

   Стіни замку протягом майже тисячолітньої історії всотали стільки пристрастей, сліз, прокльонів, шаленств, поглядів, просто живого подиху людей, що продовжують жити їх давно закінченим життям, спокушаючи легковажного туриста тонко плетеним павутинням асоціацій. А вночі затягують заблукалого до своїх невидимих лабіринтів, де залами впевнено походжають привиди колишніх харизматичних власників, лякаючи лункими кроками охорону; дзвенять шпори, цокотять копитами коні. А в затишних алеях парку над зарослим очеретом ставом проти ночі незайманим (тільки!) дівчатам може зустрітися романтичний привид нещасного самогубця Адама Жолкевського. Красень шляхтич, без пам’яті закоханий у старшу доньку Івана Даниловича Марціанну, не переніс відмови її прагматичного батька і на очах у всіх пробив собі груди кинджалом. Самогубця не могли поховати на цвинтарі, тож кинули його в болото поблизу замку. Відтоді, шукаючи прихистку і спокою, його душа в сутінках блукає навколо замкових мурів, жалібно подзенькуючи срібними ґудзиками старовинного кунтуша…

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: