CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 13
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 13
???????
CITY PARTY
Золотий сезон!
«Шахтар» - чемпіон!»
MIX
Хіларі Клінтон знайшла «Котів»
...у Богдана Білінчука!
«Хрестик», «мережка», «низинка»
Виставка вишивок у Львові
Гуцульщина очима ювеліра
Фотовиставка Миколи Тинкалюка
Волинська творчість Маренича
«Пісні Волинського краю» у Рівному
«Спас у Славі» — перший каталог
від Марії Гелитович
CITY GUEST
Турист на прізвище Готьє
CITY PERSON
Ілля Ноябрьов: «Я не люблю швидкі перемоги...»
У нас в гостях Ілля Ноябрьов
ЗАМКИ УКРАЇНИ
Колиска королів
Олеський замок
CITY ГУРТ
«FLYZZZA» управляє фабрикою... посмішок
Вони чворять МУЗИКУ ГАРНОГО СТАНУ!
CITY DRIVE
Мистецтво грації у ритмі серця
Бутусов співав у Тернополі
«Я хочу быть с тобой!!!»
Майстер «пльотанізму»
CITY TRAVEL
Танзанія. Джип-сафарі
Акуна матата!
SHOW MAN
БРЕГА
???? ??????
Барельєфи бажань
... Львова
CITY ART
П’єр Карден відкрив дорогу львів’янину на Єлисейські поля
Володимир Одрехівський в гостях у CITY LiFE
CITY FESTIVAL
Магія дитинства
..під Левом у короля Данила
CITY FAMILY
ДЕСЯТЬ «ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ» виховання щасливих дітей
???? ??? CITY
???????:
N6(13) Липень 2005     ???? ??????: Барельєфи бажань
??? ? ???????
CITY PERSON
Ілля Ноябрьов: «Я не люблю швидкі перемоги...»

— Отже, з чого починався Ілля Ноябрьов?

 —Ну, взагалі мене мама народила! Згодом довго тривав пелюшковий період, потім ще щось, а пізніше пішов до школи — спочатку денної, потім вечірньої. І що цікаво: мені ще не було шістнадцяти років, а вже хотів мати кишенькові гроші.
   У вечірній школі я прогулював уроки (це пізніше почав відчувати, що мені бракує освіти). Мріяв пов’язати своє життя з театром, з мистецтвом. Зважте: я був досить скромним, думав, що не зможу в собі пересилити цей юнацький комплекс — кудись піти, добитися чогось. Тому освіта для мене була потрібна настільки, наскільки вона необхідна для обивателя.
   Я спочатку працював фрезерувальником, потім — слюсарем з техніко-вимірювальних приладів. Був допитливим, читав якісь книжки... Коли пішов учитися, зрозумів, що це тільки складова мого життя. Зізнаюся, я не вмів правильно розмовляти, граматику не знав повною мірою. І саме через це інколи потрапляв у ситуації, які не робили мені честі.
   Звичайно, нічого іншого не залишалось, як працювати над собою. І ця робота тривала навіть тоді, коли я став артистом — справжнім, дипломованим. На гастролі я брав піввалізи книг (скуповував їх у всіх містах Радянського Союзу). Багато читав і таким чином поглиблював свою освіту, зрештою, й саме життя стимулювало до цього. Кожен виток нової діяльності тягнув за собою новий виток рівня освіти. Університети, як у Горького...
Не забуду вражень від гастрольних поїздок. А ще шукав істину, спостерігаючи за людьми, за тим, як вони проявляють свій темперамент, вирішують повсякденні проблеми...

 — Ви досі продовжуєте вчитися?

 — Моя освіта взагалі ніколи на закінчиться. Мій девіз — вчитися завжди! Щоб знали ви, я ніколи не лінуюсь. Скажімо, мені треба на професійному рівні говорити про акваріумних рибок. А насправді я про них нічого не знаю. Що робитиму? Найперше читатиму книги, статті на цю тему. Здобуті знання обдумуватиму крізь призму життєвого досвіду. І це дасть певний результат. Але я досі шкодую, що в мене немає фундаментальної, глибокої, класичної освіти в якій-небудь галузі. Натомість уся моя освіта поверхова — за винятком тієї, яку здобуто в головного вчителя — життя.

 — Ви переживаєте, якщо не вдається скласти якийсь життєвий екзамен?

 — Звичайно, і досить часто. Можливо, це зовні не видно. Проте раніше переживання з цього приводу були дуже короткочасними — я вмів швидко взяти себе в руки. А з плином часу відчув, що мені все важче це дається. Про себе кажу так: я людина радісна і захоплива. Це мені дуже допомагає.
   У роки, коли прийшла звичайна, ненав’язлива популярність, я виходив на вулицю і шукав людину, що мене знає, аби поліпшити собі настрій. А взагалі-то я дуже соромлюся своєї популярності (хоча лукавити не буду — приємно бути популярним). Я оптиміст і в житті бачу більше яскравих фарб.

 — Що значать для вас перемоги?

 — Ви не повірите: я не люблю швидкі перемоги, не люблю вершини, я люблю шлях — мені більше подобається проміжна перемога, ніж завершальна. Це, мабуть, залишилося з дитинства, коли від очікування свята отримував більше задоволення, ніж від самого свята.

 — І прізвище у вас таке, що не сплутаєш з будь-яким іншим?

 — Ну, це не те прізвище, з яким я народився...
   Я побачив світ у листопаді. В деяких містах мені телефонували і запитували, чи я не їхній родич — мовляв, і в нас таке ж рідкісне прізвище. Я знаю, що є прецедент — актор Январьов!

— Останнім часом фахівці дуже багато говорять про ваші телевізійні проекти. Очевидно, вони особливі через те, що показують внутрішній стан героїв.

 — На телебачення я просто прийшов, щоб зняти програму «Я пам’ятник собі...». Поїхавши в Москву, запросив до роботи свого друга Матвія Ганапольського. Протягом трьох місяців ми вели цю передачу разом. Пізніше я сам працював, згодом знову обоє взялися за роботу... Проект проіснував шість років.
   Коли ми починали створювати програму «Афера» на телеканалі «Інтер», перші два місяці мені було важко... Тема, пов’язана з криміналом, — не моя. Програма була досить корисною, багато хто з глядачів впізнавав себе — кожного з нас хоч раз у житті обманювали. Це була свого роду освітня передача: що потрібно знати, щоб не дати себе обдурити. І вона зіграла свою позитивну роль.
   Ідея програми «Я все про вас знаю» з’явилася в мене, коли я сидів за столом із друзями. Це їм уперше сказав про те, що чоловік ще ніколи не вів жіноче шоу. Проект не простий через те, що передача виходить в ефір щодня. За два роки вже знято 300-350 програм.
   «Гусаки» — це вічний формат (так мені здається). Хотілося б зібратися тією ж дружною компанією. Я думаю, що до цієї програми ми обов’язково повернемося. Не дивлячись на те, що цього телевізійного проекту немає зараз на екранах, він залишився в житті — на вечірки та концерти «Гусаків» запрошують охоче. Проте очевидно, що найулюбленіша програма — базова.

 — Існує таке поняття, як телевізійна мода. Які секрети її творення можете розкрити?

 — Мода завжди була, і на телебаченні вона існує теж. Якщо запроваджується проект, то, природно, люди звертають увагу на одяг, на те, як облаштована студія.
   Наприклад, в «Афері» у нас була обстановка справжнього будинку — вікно, стіна, двері. Зараз для оформлення студій використовується багато пластику, матеріалів, які дають світловий ефект. Це теж мода. Звичайно, багато хто дивиться, як одягаються ведучі телепрограм, і намагається наслідувати своїх кумирів.
Спектр телевізійної моди дуже широкий та різноманітний. У мистецтві є те, що ніколи не піддається моді, це — емоції, почуття, сльози, сміх, посмішка. А те, що викликає емоції, це і є мода.

 — Які програми у вас особисто викликають позитивні емоції?

 — Мені подобається, коли на екрані бачу особистість, а не просто голову, що балакає. На мою думку, унікальним ведучим був Ворошилов — звернули увагу: він ніколи не з’являвся на екрані. Однак володів голосом телевізійного бога. Мені цікаві будь-які програми за участю Познера, Радзинського.

 — Неминуче виникає традиційне запитання про найближчі плани.

 — Практично всі мої ідеї вже втілені. Проте діймає бажання створити шоу «День ангела». Серед питань, які обговорюватимуться на ньому, — чого хотілося людині і що вийшло у неї насправді, є цей ангел-охоронець чи немає, розправляє він над нами крила чи ні, вірять люди в нього чи не вірять.
   Зрештою, мені цікаво створювати будь-яке шоу, в якому досліджується, чому людина зробила так, а не інакше. Це свого роду театр одного психотерапевта. Мене приваблює шоу, коли аналізується критичний стан людини, коли вона ще нормальна, її ще щось хвилює...

 — Який у вас знімальний режим?

 — Наприклад, щодня знімаємо п’ять програм «Я все про вас знаю». У такому режимі працюємо два-три дні підряд. Це досить важка робота, інколи голос втрачаю, хрипну.

— Як відновлюєтеся?

 — Фізично швидко, вистачає поспати хоча б вісім годин. А морально — важче. І з кожним днем усе складніше. Переживаю більше, ніж у молодості. Почуття відповідальності загострюється. Вже немає того веселого і безтурботного «транжирення» часу.

 — Що вас у людях найбільше засмучує і що радує?

 — Радує оптимізм, коли я бачу іскри в очах. Тоді починаєш відчувати, що ця людина по-справжньому живе, її щось хвилює. Засмучує тупа впертість, дурна тупа впертість. Будь-яка людина може слухати, сприймати і вагатися. І ще не терплю хамства.

 — Які напої вживаєте найчастіше?

 — Воду, горілку, самогон. Напої вибираю під настрій.

 — А страви?

 — Найулюбленіші — батон, ковбаса, солодкий чай, макарони.

 — Ви вмієте готувати?

— Так. Це вміння мені від мами дісталося.

 — Ви людина одного міста?

 — Думаю, що так. Коли мені потрібно виїхати кудись, я особливо відчуваю дискомфорт (це не стосується побуту) — мені не вистачає простору для життя. У Києві мені ніколи не самотньо, не сумно. Коли приїжджаєш до чужого міста, розумієш, що воно живе своїм життям, а ти — своїм. Київ — це те місто для мене, в якому я хотів би народитись і померти. Київ — навіть не пісня, це — симфонія. Столиця наскільки багатогранна, що вона створює ауру для будь-якого настрою.

 — У вас є улюблені речі?

— О, так! Єдина річ, з якою я ніколи не розлучаюсь, це — гроші (сміється).

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: