CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 12
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 12
???????
???? ??????
ЄВРОБАЧЕННЯ-2005: Повернення до себе
Eurovision 2005
MIX
Весна зіркового десанту
Івано-Франківську 334
І Петро І за компанію
Виставка «Міфи та легенди минулого і сучасного» у Рівному
Гравюра народна і стара
Виставка гравюри у Львові
«Ікона Великої України»
Виставка східноукраїнської ікони
Акули «позували» Бусленку
Акули-фотомоделі у Жухаї
CITY FASHION
Оксана Караванська: «Не здаюся… Парижу»
Я дуже люблю усіх своїх клієнтів...
CITY ГУРТ
Меню
Дарма я наївся цибулі..!
CITY DRIVE
Романтика «Західного вітру»
«Західний вітер» у Львові
CITY STAR
Людмила Добровольська:«Мої емоції — за кадром…»
Завжди робила тільки те, що мені в кайф...
CITY ПОГЛЯД
РОКСОЛОНА: Міф чи гордість
Кожен міф є однією з версій правди.
CITY BIRTHDAY
Львів танцював віденський вальс
Як місто кам’яних левів святкувало свої 749-ті уродини
CITY FAMILY
Троє: тато, мама і…
Повертайтеся, пелюшки...
ПЕРСОНА
Людина — невидимка
Футбол, як мені здається, — досить інтелектуальна гра.
CITY TEENS
Брейк-данс — це «прикольні фішки»
???? ??? CITY
???????:
N5(12) Червень 2005     ???? ??????: Eurovision
??? ? ???????
CITY ПОГЛЯД
РОКСОЛОНА: Міф чи гордість

   Новій країні завжди чогось бракує. Їй потрібно звеличувати свій статус серед інших держав, працювати над тим, щоб народ відчував себе гідним поміж інших. Якщо країні бракує території, то починаються завойовницькі дії, якщо історичної спадщини — історія поглиблюється і трансформується, а якщо державі слід виходити з кризи і шукати шляхи зростання, то для цього потрібні життєві приклади реальних та уявних героїв.
   Кожна держава має не тільки свою історію, а й велику кількість міфів, які її супроводжують. Пишатися можна і тим, і іншим, але важко відрізнити, відділити одне від одного, оскільки дуже умовні ті межі, які розділяють дійсність та уяву.
   Взагалі, гордість кожної країни обумовлена тими цінностями, які притаманні її народу: чого цьому народові бракувало протягом років і що слід зберігати в першу чергу. У чому полягають цінності українського народу? По-перше, це цілісність, адже країна постійно змінювала свої кордони. По-друге, мужність, оскільки постійно доводилося за щось боротись, когось перемагати і комусь програвати. По-третє, сімейні цінності, наприклад, пошанування жінки, адже найчастіше саме їй доводилося відігравати інтегруючу роль у суспільстві. Звісно, можна перелічити ще багато якостей, які тією чи іншою мірою відображають історично складені позитивні та негативні тенденції розвитку.

ПОЛОНЯНКА З РОГАТИНА

   Одним із прикладів життєвої поведінки є історія про шлях Роксолани, полонянки з Рогатина. Багато хто вважає, що знає цю історію повністю, хтось каже, що все відбувалось інакше, тому переглянемо та узагальнимо загальновідомі факти.
   Народилася наша героїня приблизно у 1506 році, але достеменно дата її народження не відома. Родом вона була із сім’ї священика Гаврила Лісовського з Рогатина — невеличкого містечка в Західній Україні. Звали її Анастасія, але в польського письменника Станіслава Ржевуцького згадується ім’я Олександра. Під час одного з традиційних набігів татар, приблизно у 1520 році, вона була захоплена в полон і переправлена до Туреччини, де її мали продати на ринку рабів. Вона потрапила до одного з найвідоміших турецьких султанів — Сулеймана (1520 — 1566), сина Селіма Грізного (Явуза). В Європі його звали Пишний, а в Туреччині Кануні (Законодавець) — за створення зводу законів, спрямованих на захист інтересів феодалів і закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам. Фактично це було введення кріпосного права. До речі, потім Анастасію було безплатно віддано візиру Рустем-паші, який пізніше й подарував її Сулейману. Тобто фактично вона залишилася вільною жінкою і теоретично могла претендувати на роль дружини султана. За законами віри, султан міг мати чотири законні дружини. Діти першої з них ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути християнка. Історія продемонструвала, що зміна віри, поміж інших справ, не була такою складною для Роксолани.
   Саму Роксолану описували «скоріше як милу, ніж красиву». Венеціанець Наваджеро писав, нібито «султан так сильно кохав Роксолану, що в османській династії ще не було жінки, яку б поважали так само». На його думку, в неї був дуже милий вигляд, вона добре знала особу Сулеймана. Посол казав, що Роксолана «молода, але не красива» («giovane, ma non bella»), а стамбульський люд вважав її за відьму. Венеційський посол Домініко Тревізано 1554 року писав про Роксолану: «Для його величності султана це така кохана дружина, що, — переказують, — відколи він її спізнав, відтоді вже не захотів знати якоїсь іншої жінки; такого не робив ще ніхто з його попередників, бо в турків є звичай міняти жінок».

   Візуальним уособленням Роксолани для більшості співвітчизників стала актриса Ольга Сумська, яка зіграла її роль в однойменному серіалі.

— Чому, на ваш погляд, історія про Роксолану так подобається українцям?
— Це символ України, що притягує до себе симпатії, Роксолана — дуже сильна особистість. Минулого року я побувала у Стамбулі і була здивована, які там віддані почесті і слава цій жінці: окремо стоїть склеп Роксолани, поряд зі склепом Сулеймана. Як могла звичайна українська дівчина із села вплинути на хід історії, на численні набіги на Україну? Слід зазначити, що до неї ніхто не міг бути присутнім на політичних зібраннях, вона — перша жінка, яку туди допустили. Хоча в Туреччині мало хто знає, що Роксолана насправді була українкою Настею Лісовською. На надгробку цього не написано, там зазначено: «Хурем Султан».

— Як ви вважаєте, чи варто українським жінкам пишатися нею і ставити собі за життєвий приклад?
— У кожної жінки є свої ідеали. Буває, що жінка задоволена собою, їй не потрібен жоден ідеал. Але є такі незвичайні особистості в історії, що варто задуматись, як усе-таки простій жінці з села вдалося досягнути такого положення. Приклади для наслідування є й інші, наприклад, княгиня Ольга. До речі, в гаремі до жінок ставилися добродушно. Якщо вона не хотіла залишатися там, були спеціальні свахи, які знаходили женихів і віддавали дівчат заміж.
— Що вас вразило в особі Роксолани? Які її якості вдалося розкрити, а які — ні?
— Для того, щоб розкрити риси Роксолани, я користувалась акторською фантазією та жіночою інтуїцією. Після трансляції фільму до мене на вулиці підходили діти і називали «тіткою Роксоланою». Приємно залишити слід в юних серцях.
— Які б ви відмітили слабкі сторони у Роксолани?
— Недоліки не обговорюються, але я знаю, що вона була дуже ревнивою жінкою, не пускала султана до гарему.
— Образ Роксолани, її манери, характер та методи, якими вона діяла, характерні для українок?
— Аякже, характерні. Ви подивіться, навіть в анекдотах завжди показані сила, мудрість справжньої українки.

ГОРДІСТЬ?

Найбільше ми пишаємося тим, чого в нас немає.
Акутагава Рюноске

   Потрапивши до гарему, Роксолана мала два шляхи: змиритись зі своєю долею чи кинути виклик. З історії ми бачимо, що Роксолана обрала другий і розпочала своє сходження до трону султана. Зрештою полонянка стала першою дружиною султана, тож прослідкуємо це становлення.
   Першою жертвою Роксолани став видатний державний діяч Туреччини візир-меценат Ібрагім, якого в 1536 році було звинувачено у зайвій симпатії до Франції і задушено за наказом султана. Місце Ібрагіма відразу зайняв Рустем-паша, якому, як кажуть, симпатизувала Роксолана. Вона віддала за нього свою 12-річну доньку (Рустему було в той час за п’ятдесят). Пізніше Рустем-паша також не зміг уникнути придворних інтриг — йому відрубали голову.
   Восени 1553 року Сулейман Пишний готувався до війни з перським шахом. До того часу Роксолана та Рустем-паша зуміли переконати султана, що його спадкоємець Мустафа зав’язав тісні стосунки з персами і прагне повалити його. За наказом Сулеймана Мустафу було задушено петлею. «Все це відбувалося на очах султана-батька», — доповідав французький посол. Представник германського імператора Бузбек додав: «Сулейман, відділений стіною шатра від міста, де розігрувалася трагедія, висовував з нього голову й кидав жахливі і грізні погляди на «німих», дорікаючи їм за повільність гнівними жестами». Пророк заборонив проливати кров падишахів та їхніх спадкоємців, тому Мустафу, Баязіда і його п’ятьох малих дітей, онуків султана, було задушено зеленим шнурком. Гульбехар, мати Мустафи, збожеволіла від горя й потім померла. Після всього, що сталося, валіде Хамсе, мати Сулеймана, при зустрічі сказала синові все, що думала про «заколот», страти й улюблену жінку Роксолану. Після цього вона прожила менше місяця. Вважається, що деяка кількість отрути «допомогла» їй у цьому.
   Таким чином за сорок років шлюбу Роксолані вдалося майже неможливе. Вона була проголошена першою жінкою, а її син Селім став спадкоємцем. Він царював вісім років — з 1566 по 1574-й. Всупереч канонам Корану, полюбляв пиячити, тому й залишився в історії Селімом Другим Местом (П’яним). Академік Кримський охарактеризував його як «виродка-алкоголіка і жорстокого деспота. Правління його пішло на шкоду Туреччині, саме з Селіма почався занепад імперії османів». За часи правління було втрачено контроль над Середземним морем, програно битву при Лепанто (в якій втратив руку Сервантес). Онук Роксолани Мурад Третій теж не приніс країні нічого корисного. З Роксолани розпочався період, який називається «правління привілейованих жінок».
Ще двічі султани Османської імперії (Сулейман ІІ і Ібрагім І), вже у ХVІІ столітті, брали шлюб з українками. Одна з них, Хатідже Турхан Султан, була матір’ю султана Мегмеда ІV і відома тим, що збудувала у Стамбулі біля Галатського мосту велику мечеть Йені Джамі.
   Є й така версія, що після сходження Селіма Роксолана доручила вбити інших його братів, аби бути впевненою, що влада не вислизне з його рук. Пізніше були знайдені інші сини Сулеймана, яких йому народжували інші жінки та наложниці. Життя були позбавлені близько сорока чоловік. Сама Роксолана померла, за однією версією, в 1588 році, за іншою — в 1562-му.
   На виправдання Хурем можна сказати лише те, що якби вона не повелася таким чином, то з нею трапилося б те саме, що вона робила з іншими. Тобто, можливо, з точки зору нашого часу це виглядає неприйнятним, а з погляду тієї епохи це був спосіб виживання і самозбереження. Наприклад, братовбивство — це засіб уникнення міжусобиць, які могли призвести до розколу держави.
   Більш детальну інформацію про події, психологічні особливості головних героїв та історичну атмосферу того часу можна дізнатися з художньої літератури, наприклад, роману Павла Загребельного «Роксолана».

— На якому історичному і документальному матеріалі вами була написана «Роксолана»?
— Джерела були такі: книга «Історія Туреччини», в якій 15-20 сторінок відведено Роксолані, відомого ученого-сходознавця Кримського, де він посилається на історичні джерела; три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини. Також я особисто був у Туреччині — в місцях, що пов’язані з Роксоланою. Відвідав село Рогатин Івано-Франківської області, де народилася Настя Лісовська. Як пташка клює, так і письменник по крихті збирає звідусіль інформацію. Я намагався написати роман, максимально наближений до дійсних подій. Роман рецензувався в Москві, все було перевірено, життєвий фактаж достовірний. А взагалі мені епоха Сулеймана Пишного нагадує Кремль.

— Які невідповідності ви б відмітили між історичними подіями та літературним твором?
— Факти достовірні, а я як письменник придумав психологію героїв.

— Наскільки сильним був вплив Роксолани на султана, як це допомогло Україні?
— Ніяк. Почитайте історію Грушевського: за час його правління татари (ними фактично керували турки) здійснили 38 набігів (майже по одному кожного року). В султана до Роксолани були душевні симпатії, але вони мали домашній характер. Не потрібно тішити себе ілюзіями. Вона просто боролася за себе як за особистість. До речі, її розум та характер нагадує Тимошенко. З деяких джерел відомо, що вона була невисокого зросту, не була красунею, але була дуже чарівною. В неї був якийсь особливий ніс, який хвалив навіть Вольтер. Він говорив, що «заради нього Сулейман міг би віддати всю Європу».

— Коли вперше згадується Роксолана, хто її відкрив для української історії?
— В Україні Кримський уперше написав про неї у 1924 році. Про неї писали італійські дипломати, що були при турецькому дворі, Вольтер.

— Чи вважаєте ви Роксолану національною гордістю?
— Її життєвий шлях і досягнення — це її особиста гордість. Я ж особисто не став би називати її національною гордістю.

МІФ?

Кожен міф є однією з версій правди.
Маргарет Атвуд

   Якщо хтось і називає Роксолану гордістю України, то насамперед ставить у приклад її піклування про батьківщину: докладання зусиль для звільнення своїх співвітчизників, запобігання жорстоким набігам татар. Хоча чітких свідчень про саме таке її ставлення до України немає. В той же час на історичному матеріалі можна зробити висновок про те, що все відбувалося так, як і раніше. Тобто говорити про її вплив на події в Україні без свідчень дуже складно.
   На противагу цьому є факти, що татари здійснювали щорічні набіги на територію, з якої походила Роксолана, чинили жорстокі розправи, забирали велику кількість полонених. Під час одного з таких походів вони зруйнували Запорізьку Січ і змусили козаків шукати порятунку в Івана Грозного. Приблизно в той самий час уперше було впроваджено суворе мито для християнських паломників, які прямували до Гробу Господнього, а на ці кошти була побудована мечеть.
   Олесь Бузина завжди вирізнявся оригінальним поглядом на історичні події, не оминула його уваги й історія про Роксолану.

— Яке місце ви відводите Роксолані в історії України?
— Дуже скромне. Вона символізує той занепад, у якому знаходилася українська земля у час, коли вона жила.

— Наскільки доцільно вважати її гордістю України?
— Давайте подумаємо: чиюсь бабусю зараз украли чеченці, вона зробила в якомусь чеченському клані хорошу кар’єру, стала дружиною чеченського командира. Ви будете гордитися такою бабусею? Спитайте себе самі, проведіть історичну аналогію. Роксолана назавжди загублена для України як український матеріал. Роксолана — це турецька султанша, при якій васали турецького султана татари здійснювали регулярні набіги на Україну і крали тисячі таких же роксолан. Якщо хтось хоче цим гордитися, то перед цим має задуматися, чи здоровий він психічно.

— Це правда, що при її правлінні знизилися набіги, вона якось впливала?
— Та ніяк вона не впливала. Не потрібно перебільшувати її вплив при султанському дворі. В різні періоди він був різним і виріс до кінця життя Роксолани. Найбільше вона була заклопотана тим, щоб її син Селім став спадкоємцем. Вона перемогла у придворних інтригах, знищила свою суперницю (до речі, черкеску з Кавказу за походженням). Знищила не фізично, а як політичну фігуру, як матір наступника. Фізично був знищений суперник її сина, задушений шнурком у присутності його ж батька. Ще їй вдалося збудувати в Стамбулі мусульманську мечеть. Вона втратила навіть християнську віру. До кінця життя розмовляла не тільки турецькою, а й тогочасною давньоукраїнською мовою, але не треба забувати, що нею говорили яничари. І навіть кобзарі співали в Константинополі про те, яке славне яничарське життя. Про це існують свідчення сучасників, я, до речі, приводжу їх у своїй книзі «Тайная история Украины-Руси».

— Чи існували в історії інших країн подібні випадки, коли представниця однієї країни подібним чином завойовувала владу в іншій?
— У Туреччині було декілька аналогічних історій. Трохи пізніше турки захопили венеційську дівчину із сімейства Баффо; було у Венеції декілька сімейств — Марозіне, Баффо, які ділили там владу. Дівчина пливла до свого батька, який був губернатором острова Корфу. Турецькі пірати взяли її в полон, відіслали султану. Це був Мурат Третій, до речі, внук Роксолани. Вона набула величезного значення в турецькій системі політичної влади і теж забезпечила свого сина престолом. Венеціанці прокручували через неї масу своїх політичних справ. Дівчину звали Сафіет. Вона дійсно іноді відводила удар турків від Венеції і більше орієнтувала їх агресію на германську імперію, на територію Австрії. У XVIII сторіччі впіймали одну французьку дівчину, яка теж стала султаншею. Після сина Роксолани, якого звали Сулейман Другий П’яниця (до речі, після Роксолани турецькі султани стали дуже міцно «закладувати»), спилася повністю династія. Він так і увійшов в історію як Маст, Мест — п’яниця. Так поступово імперія дійшла до спаду. У нього теж була своя Роксолана. Це досить розповсюджений сюжет.

— Сила впливу Роксолани на султана — це міф?
— Вона дійсно мала психологічний вплив на султана. Їй потрібно було вижити, вона знаходилась у жорстокому середовищі і мала вибір: або загинути, або самій стати жорстокою людиною.

— Якою мірою відображена роль Роксолани в історії Туреччини?
— Звичайно ж, турки згадують про неї. Але Україна — це маленька країна, а Туреччина — це в минулому величезна імперія, яка володіла землями в Африці, Азії, Європі, на трьох континентах. Історія Туреччини дуже велика і багата, так що Роксолана — це один з епізодів. У турків був цілий період, який називається «правління привілейованих жінок». Це друга половина XVI і перша половина XVII сторіччя. Султанші крутили султанами.

   Якщо та користь для України, завдяки якій Роксолану вважають гордістю країни, — це штучно створений міф, то чому він прижився, чому в це вірять люди? Можливо, тому, що зараз багато людей, які так само знаходяться у полоні: фінансовому, психологічному, фізичному, і серце кожної такої людини гріє можливість ототожнювати себе з подібними героями, повторювати їхній життєвий шлях. А стати всім, не маючи нічого, — мрія багатьох. «Роксоланою» бачить себе жінка, яка працює в наймах в Італії чи Португалії, «роксоланою» бачать її рідні вдома, «роксоланою» її сприймають сусіди.
   Можливо, якщо міф повністю відповідає потребам суспільства, то він дає людині надію на можливу зміну на краще, демонструє певний тип поведінки і той результат, до якого він призводить. Урешті-решт, міф дає реальну змогу ототожнення себе з героями.
   Найчастіше міфи та герої з’являються у кризові часи для будь-якої країни. Сказати, що міфи — це погано, не можна. Адже кожен із них вказує на те, чого нам бракує, а значить, демонструє те, до чого слід прямувати. Багато міфів чи героїв несуть у собі певні цінності, те, чого людям не вистачало в той чи інший історичний час. Жанна д’Арк — це самопожертва, Штірліц — вірність, Павлик Морозов — чесність, Зоя Космодем’янська — це стійкість, Роксолана… Для когось це національна гордість, а комусь її методи здаються занадто жорстокими. В будь-якому разі, якщо й вимірювати роль особистості в історії, то це слід робити з урахуванням того часу, а не сучасності й дивитися на вчинки слід очима XVI, а не XXI століття.
   Історія ніколи не ставить крапку. Фахівці та пересічні люди, залежно від свого світосприйняття, самі ставлять знак оклику чи знак питання. Кожен сам з’ясовує для себе, хто гідний називатися гордістю країни і які мають бути для цього критерії, тому ставимо трикрапку для роздумів…

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: