CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 11
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 11
???????
CITY FASHION
ЛIТО-2005 буде трIшки нечупарним
Новини моди
MIX
Всі — на «Таврійські Ігри
«Таврійські ігри 2005»
Туве Янсон: «Країна Мумі-тролів»
Дочекалися «Країну Мумі-тролів»!
Пекінська кіностудія їде у Косів
І знову кіно
«Подорож за імлисті гори»
«Гобіт, або Подорож за імлисті гори»
Життя у материнському лоні
«Який чарівний цей світ»!
CITY RELIGION
Храм Всіх Святих землі Волинської
Собор Всіх Святих землі Волинської
CITY TRADITION
Восьме чудо світу
Музей Писанки
CITY MEETING
Павло Гудімов:«СУМУЮ ЗА ЛЬВІВСЬКИМ ТЕМПОМ ЖИТТЯ»
У нас в гостях Павло Гудімов
???? ??????
ARS LONGA, VITA DREVIS
Мистецтво вічне, життя — коротке
CITY ЗУСТРІЧ
Євген Безніско: «Люблю людей, котрі дивують»
В гостях у CITY LIFE Євген Безніско
CITY ФЕСТИВАЛЬ
Весна розмовляє французькою
Подарунок від Франції
CITY TRAVEL
Venezia
А Ви були у Венеції?
ГІСТЬ НОМЕРА
Анатолій Дяченко:«Я пережив два безумних кохання»
CITY ГУРТ
«Los Dinamos» під соусом CHILI
«Los Dinamos» про сві новий альбом
CITY STAR
Фагот. ТНМК
Олег Михайлюта, він же Фагот…
CITY ЗДОРОВ`Я
Небезпека святкового столу
Вся правда про їжу
???? ??? CITY
???????:
N4(11) Травень 2005     ???? ??????: ARS LONGA, VITA DREVIS
??? ? ???????
???? ??????
ARS LONGA, VITA DREVIS

   Мандрівка Старим містом — це завжди азартне полювання за історичною та естетичною інформацією. Кам’яниці тут так щільно туляться одна до одної, що квартал виглядає монолітом. Міських мурів, які спричиняли тисняву, вже півтора століття як немає.
   Осердя Старого міста — ратуша, де відбувалися всі політичні, громадські, мистецькі події. Тут правили, ув’язнювали, засуджували…У ратуші зберігалися скарби та приватні коштовності. Перед нею виконували вироки. Щоправда, страчували лише злочинців шляхетного походження. На жаль, ренесансна ратуша не вціліла, збереглася її будівля, яка постала у середині ХІХ століття.
   Разом зі старим будинком зник і привид старої труни, який з моторошним скрипом і стогонами з’являвся опівночі у коридорах ратуші після того, як невинного засудили на тортури і смерть. Аби судді пам’ятали про цей випадок і приймали справедливі ухвали, на обкладинці книги судових вироків був великими буквами зроблений напис: «Пам’ятай про труну, що по сходах і залах ходила».
   Щоправда, в залах старої ратуші судив і «львівський Соломон» — легендарний бургомістр, поет, автор однієї з перших хронік міста (нею досі користуються історики) Бартоломей Зиморович. Історії про його дотепність львів’яни переповідають уже понад триста років.
   Одного разу різник, що торгував м’ясом, спіймав на гарячому злодія, який витяг його гаманець. Зиморович дуже швидко довів, що це саме різникові гроші. Він наказав вкинути їх до окропу. На поверхні з’явилися масні плями, бо різник, ясна річ, не витирав рук, коли брав із покупців гроші.
   Ще одна «родзинка» Старого міста — комплекс колишнього монастиря отців домініканців. Латинське слово «dominicanes» означає «пси господні». Ченцям ордену подобалася ця гра слів, тож вони зобразили у своєму гербі пса. Цей герб зберігся і на фасаді львівського Домініканського монастиря. Величний Домініканський костел (на кшталт собору Святого Петра у Римі) збудовано на місці готичного у 1745 році архітектором Яном де Вітте. На фасаді — напис латиною: «Єдиному господу честь і хвала». Зліва від костьолу — брама, через яку можна потрапити до колишньої трапезної монастиря, де свого часу бенкетував одіозний російський цар Петро Перший.
   Із Домініканським монастирем пов’язана лірична, але дуже сумна історія. Тут 1559 року зупинялася красуня Гальшка, спадкоємиця казкових багатств князів Острозьких. Мати княжни вибрала для неї чоловіком князя Симеона Слуцького. Але воєвода Лука з Гурки, закоханий не стільки у дівчину, скільки в її багатство, був налаштований так рішуче, що Гальшка разом із матір’ю втекла від його залицянь до Львова, під захист святих стін Домініканського монастиря. Саме тут, малесеньким тихим монастирським двором, затишно обсадженим квітами, гуляла вона у мріях про свого судженого Симеона. Він не зрадив свого кохання і знайшов можливість під плащем жебрака прослизнути до монастиря у надії взяти шлюб із Гальшкою. Але воєвода Лука розпочав облогу монастиря. Після того, як він перетяв водогони, монахи змушені були погодитися видати княжну. Староста Львова ув’язнив красуню у Високому Замку, а потім, за наказом короля, віддав-таки її Луці з Гурки. Нещасна княжна не витримала випробувань, збожеволіла і незабаром померла. Проте її багатство так і не дісталося жорстокому чоловіку, а розпорошилося серед близьких та далеких родичів.
   «За спиною» у Домініканського монастиря та Пороховою вежею — колишня вулиця Панська, тепер — Винниченка. За часів гравюр Ауера — це популярне місце прогулянок львів’ян повз палац львівських губернаторів. В останньому будинку зліва на той час містилася диліжансна пошта, яка обслуговувала маршрут Львів — Відень. Тепер на цьому місці — будинок облдержадміністрації, а у колишньому губернаторському палаці — сесійний зал Львівської обласної ради.
   Найбільше змінився з часів Кароля Ауера центральний проспект Львова. Тоді тут протікала річка Полтва, на берегах якої, згідно з міськими легендами, ще у ХІХ столітті можна було вполювати дику качку. Сьогодні, прогулюючись центральним проспектом і милуючись гордістю міста — Львівською оперою, важко в це повірити.
   На гравюрі Кароля Ауера можна побачити Пелчинський став. На ньому тренувалися військові. 14 вересня 1845 року тут відбулося грандіозне доброчинне шоу на користь потерпілих від повені Полтви. І воно символізувало боротьбу людей з морськими потворами. Ставок засипали у 1921 році, й тепер на його місці — фонтан при вході до парку імені Богдана Хмельницького.
   Яких тільки історій — романтичних, скандальних, кримінальних, тривіальних, побутових, гумористичних — за п’ять століть свого існування (рахуємо від пожежі 1527 року, коли, за винятком кількох споруд, вигорів увесь Львів) не всотала у себе львівська архітектура. Майже щодня з’являються з-під облізлого тиньку написи мовами всіх народів, що мешкали за цей час у Львові. Нещодавно під час облаштування кав’ярні в одній із пивниць знайшли замурований у стіну кістяк. Кримінальна експертиза виявила, що походить він із 1920-х років, коли Львів мало чим різнився від Чикаго, навіть один із членів банди легендарного Аль Капоне тримав у Львові казино.
   Тільки протягом ХХ століття Львів сім (!) разів переходив під юрисдикцію кожного разу іншої держави. Кожна влада підписувала будинки у Старому місті своєю мовою й іменами своїх героїв. Але кам’яне тіло міста змінилося мало, дарма що сучасність заселяє його урбаністичні декорації своїми персонажами. У затишку вуличок, провулків, брам та двориків і сьогодні можна відчути шарм минулого. Цікавим варто лише зазирнути за лаштунки.

Ars longa, vita brevis!

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: