CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 10
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE Номер 10
ГОЛОВНА
ТЕМА НОМЕРА
Поліна Сікорська:«Головне — не хвилюватися, а хвилювати...»
Поліна Сікорська - обличчя CITY LiFE
CITY ART
«Зіркові» перевтілення
«Знаменитості у фотопроектах» у Львові
Хрестоматія мистецтва
«Мистецтво Львова другої половини ХХ століття»
Гобелени Біласа
Гобелени Михайла Біласа...
«Люкс-тусовка»
«Люкс-тусовка» у Луцьку
MIX
«Мистецьке розмаїття шкіри»
«Мистецьке розмаїття шкіри» у Луцьку
«П’ятерня» у «Крайній хаті»
Незабаром.. «Повернення в Едем».
CITY ГУРТ
«Ґринджоли» братимуть» Європу
Зелені й веселі...
CITY EXPERT
Євробачення: Києвський крок
..телебачення — це наркотик..
CITY STAR
Ані Лорак: Жіноче Я
CITY THEATRE
Львівська опера
В гостях у CITY LiFE
SHOW MAN
МОЛЬФАР
В гостях у CITY LiFE Мирон Блощичак.
STORY
Це забуття не для вічності
У березні 110 років тому відійшов у вічність «скандальний» Мазох
CITY ADVICE
НЕ ЩАСТИТЬ? БОРІТЬСЯ…
Наше життя — в наших руках.
ТОЧКА ЗОРУ
Міністр слова
Українське телебачення сьогодні це...
LVIV PARTY
Свобода вибору розваг
Річниця «Мі 100»
CITY SPORT
Stipe Pletikosa
В гостях у CITY LiFE - Стіпе Плетикоса
EXTRIM
Краще гір можуть бути… лиш гори
Вертикальна межа Ігоря Карабіна
CITY РЕЛІКВІЯ
Штірліц… і його «Мерседес»
Володимир Крачунов і його бенцик
CITY HEALTH
Знімаємо весняну слабкість
Будьте здорові!
ЗІРКИ НАД CITY
Реклама:
N3(10) Квітень 2005     Тема номера: CITY SHANS
УЖЕ У ПРОДАЖУ
CITY SPORT
Stipe Pletikosa

Стіпе Плетикоса про...

…Про дебют у збірній Хорватії. Свій перший матч у складі збірної Хорватії я провів проти збірної Данії. Це був товариський матч, ми програли — 0:1, але гол пропустив не я — я вийшов у другому таймі.

…Про Спліт. Мені подобається в Донецьку, тут я не відчуваю дискомфорту. Але кожен, хто народився в Спліті, вважає це місто найкращим на світі. Там море поруч.

…Про Звоніміра Бобана. Моя дружина — хороша подруга дружини Бобана, в якої дуже гарна лінія одягу, що мені подобається. Після закінчення кар’єри він вступив на філософський факультет. Швидше за все, буде готуватися до відбору на роботу в УЄФА. Я дуже поважаю Бобана. Він майже мій земляк (виріс за 60 кілометрів від Спліта).

…Про Джанлуїджи Буффона. Буффон зараз найкращий. Він — хороша людина й чудовий футболіст.

Номер один

Їм пробачають усе, крім помилок.

   Що таке бути воротарем? Одні кажуть, що це нелегка, зла доля, карма. Інші вважають це великим даром, щастям і удачею. Але насправді всі вони неправі. Бути воротарем означає набагато більше.
Завжди хотілося зрозуміти тих, хто не прагне бігти вперед, атакувати, забивати голи, а терпляче переносить усі випробування долі, у немислимих стрибках намагається дотягтися до «мертвого» м’яча й від досади б’є кулаком по землі, коли пропускає гол.
   Думаю, що для багатьох бажання стати воротарем — це прагнення грати більш вагому роль у футболі. Це те саме, що стати обраним, бути причетним до чогось особливого. Всі воротарі — це привілейована каста у футболі. З одного боку, воротарі такі ж, як і всі гравці, а з іншого — вони несуть не меншу відповідальність, ніж тренер або капітан.
   Усі намагаються оберігати їх від підлих ударів і стусанів суперника. Ніхто не має права на них ображатися, коли вони кричать, ніхто не має права ослухатися, їхнє слово — закон. І всі в них вірять. Вірить тренер, котрий довіряє місце в складі. Вірить нападаючий, що кілька секунд тому втратив чудовий шанс забити гол. Вірить півзахисник, який віддав невдалий пас у ноги суперникові, й вірить захисник, коли бачить спину нападаючого, що втікає від нього. Вірять тисячі, десятки тисяч, мільйони вболівальників, які із завмиранням серця стежать за тим, хто вийде переможцем із непростої дуелі сам на сам.
    Вони завжди повинні бути першими. Навіть коли вони «другі» і «гріють лаву запасних», мають мислити, поводитись як перші, тому що вони воротарі й у будь-яку секунду повинні бути готові виручати. Тому що вони на останньому рубежі, тому що в них вірять, тому що вони вірять у себе.

 — Зазвичай воротарем стають, коли не хочуть бігати або коли погано грають у полі. Як ти прийшов у футбол?

 — Коли я був маленьким хлопчиком, з іншими дітьми дуже любив грати у футбол у дворі. Нікому з хлопців не подобалося стояти на воротах. Так вийшло, що всі були старші за мене, тому вони вирішили, що я занадто малий для гри в полі, й мене поставили у ворота. Відтоді моє життя тісно переплетене із воротарським ремеслом. Уже пізніше я прийшов у професійний футбол, почав грати за «Хайдук» Спліт у чемпіонаті Хорватії. У цьому збулася моя мрія, тому що я не уявляв себе ні в якій іншій команді світу, крім «Хайдука».

 — Проте ти один із небагатьох воротарів, хто забиває голи... Не дає спокою слава форвардів?

 — У воротарів така доля, що вони можуть під час гри ловити багато м’ячів. Щоправда, після гри вболівальники пам’ятають тільки тих, хто забиває голи. Забивати м’ячі було моєю мрією. Я був упевнений у собі, мав дуже хорошу форму. Штрафні й пенальті почав бити в «Хайдуку» і забив таким чином декілька голів. Якось ми грали в Кубку УЄФА проти команди з Фарерських островів. Вели 1:0. Коли призначили пенальті, вболівальники дуже хотіли, щоб я пробив. Я забив. Так і пішло далі. У фіналі Кубка Хорватії ми грали проти команди другої ліги. Вигравали 4:0. І на останній хвилині я вирішив пробити штрафний. Воротар відбив мій удар. Я також часто граю вдома із друзями в міні-футбол — три на три на маленькі ворота. Один з останніх голів як воротар забив на січневому міні-турнірі «Шахтаря».

 — Про що ти думаєш під час гри?

 — Думаю тільки про гру. Воротарі — це останній рубіж, їм треба дуже багато концентруватися й думати протягом усіх 90 хвилин. Я вважаю, що у воротарів така робота, що хоч вони й не бігають по полю, але втомлюються вдвічі більше.

 — Останнім часом ти граєш не так часто. Які думки приходять на лаві запасних?

 — Я пропустив багато ігор через травми. Через них мені, на превеликий жаль, довелося пропустити останній чемпіонат Європи. Зараз думаю про те, як швидше відновитися, більш ретельно тренуватися й чекати свого шансу, щоб його використати.

 — Як налаштовуєшся на ігри?

 — Слухаю музику, пісні з Хорватії, які мене мотивують, наприклад, «Хайдук».

 — Відчуваєш стрес або хвилювання під час ігор?

 — Звичайно, хвилююся під час ігор. Футбол — це робота, яку я люблю. Це біль після поразок і величезна радість після перемог. Необхідно не допускати такого, щоб хвилювання або стрес сильно відображалися на грі. Звичайно, стрес є, тому що футбол — це такий бізнес, де присутні великі гроші. Тому відповідальність за результат іноді тисне на тебе.

 — У балеті дуже сильні інтриги між балеринами. У воротарів також?

 — У «Шахтарі» дуже висока конкуренція, є три чудових воротарі — Лаштувка, Шутков і я. У нас немає заздрості один до одного. Ми живемо в згоді, й це здорово. Коли я травмувався, у збірній на моїй позиції почав грати Бутина, з яким у мене також прекрасні стосунки. Другий воротар завжди повинен створювати конкуренцію й не тримати зла за те, що не грає.

 — Воротарі — заручники помилок. Як думаєш, чому вони помиляються?

 — Коли я приїхав в Україну, довелося звикати до тренувань, які кардинально відрізняються від тих, що були в мене раніше. Через велику різницю в тренувальному процесі українських і хорватських клубів мені знадобилося більше часу на адаптацію. Помилки у воротарів були й будуть, тому що доводиться багато грати, практично кожні три дні. Через зрослі навантаження важко концентруватися. Навіть у великих командах — таких, як «Арсенал» або «Манчестер Юнайтед», є проблеми з воротарями. На сьогодні ситуація така, що хороший воротар — 50 відсотків команди.

 — Чи є гравці, проти яких ти боїшся грати?

— Нікого не боюся, боюся тільки самого себе, коли в поганій формі.

— Про що постійно кричиш захисникам під час гри?

— Кричати воротарям треба завжди. Таким чином я допомагаю захисникам орієнтуватися на полі. Якщо я не буду кричати, захисники будуть грати не так уважно, вони не будуть сконцентрованими всі 90 хвилин. Усі розуміють, що так треба, тому ніхто не ображається на те, що я кричу.

Легіонер

Я б англійську вивчив тільки за те,
що нею розмовляв Джері.

   Що таке бути легіонером? Чи багато хто знає, що таке бути чужинцем у незнайомій країні? Коли твої друзі й родичі за тисячі кілометрів від тебе. Коли доводиться в тисячний раз щось комусь доводити. У тому числі й собі. Це на батьківщині в тебе є авторитет та ім’я, там ти зірка, а тут усе треба починати «з нуля».
У чужій країні ти — легіонер, звичайний найманець. Тобі платять гроші, а натомість вимагають результат. І нікого не хвилює, який у тебе сьогодні настрій, про кого ти нудьгуєш і чи комфортно почуваєшся. Тільки результат.
   Приїжджаючи в чужу країну, розумієш, що тебе сприймають по-іншому, ніж удома. Для них ти — чужинець, ти приїхав забирати хліб у місцевих гравців. Тому ти повинен бути на голову, а то й на дві голови кращим за місцевих, щоб тебе визнали своїм. Якщо ти зробиш «сейв», усі порадіють, але як тільки твоя помилка позбавить уболівальників якихось ілюзій, ти станеш об’єктом нещадної критики. Тобі ніхто не дорікне, що ти чужинець, але позаочі скажуть, а якщо й ні, то обов’язково при нагоді пригадають.
   Дуже рідко іноземців люблять так само, як своїх. У чужій країні ти завжди один, тобі доводиться боротись. Один проти всіх. Навіщо кудись їхати, якщо ти можеш втратити все, що маєш? Навіщо ризикувати, коли в тебе все є, коли все виходить?
   На це може штовхнути лише одне — виклик. Виклик собі, уболівальникам і тій невідомості, у яку ти занурюєшся. Це перевірка на міцність. Після якої стане ясно, чи здатен ти завоювати їхню любов. Якщо так, то це вершина визнання, до якої варто прагнути.
   Стіпе Плетикоса по-своєму намагається адаптуватися до нової країни й культури. Він не скиглить про холоди, хоча теж звик жити там, де тепло; не плете інтриги через те, що не грає, й уже досить непогано володіє місцевою мовою.

— Багато хто вважає, що легіонери заважають розвиватись українським гравцям. Яка твоя думка як іноземця?

 — Кожна команда, як і «Шахтар», повинна мати серце — кістяк, що складається з місцевих українських гравців. Команди повинні базуватися на тих, хто грає в клубі з раннього віку. Але тут інша політика. У клубу є гроші, і він хоче їх витрачати на придбання іноземних гравців. Не хочу вказувати, що  треба робити, це прерогатива клубу й президента.

— Легіонерам дуже важливо швидко вивчити мову. Як у тебе із цим?

 — Російську я вчив на курсах, які нам влаштовували на базі, а також при спілкуванні з товаришами по команді. Мені легко вчити мову. Хорватська дуже близька до російської й української. Десь 60-70 відсотків слів спільні. З англійською мовою зовсім інша ситуація. У дитинстві я дуже любив дивитися по кабельному телебаченню мультфільм «Том і Джері». Був спочатку за Джері, а потім стало шкода Тома, і став «уболівати» за нього. А щоб краще розуміти, що відбувається і про що йдеться, став потроху вчити слова та їхні значення. Відтоді досить непогано спілкуюсь англійською.

 — Що ти розповідаєш про Донецьк, Україну тим, хто про це тебе запитує?

— Між Україною, де я зараз граю, та рідною Хорватією, де я народився, є велика різниця — насамперед менталітет. У Далмації, звідки я родом, люди дуже темпераментні, а тут більш стримані, закриті, менш емоційні. Я звик до Хорватії, там тепліше. Мені знадобився рік на адаптацію до України, і тепер після всього пережитого я почуваюся так, начебто прожив у Донецьку десять років.

— Ти вже «старожил» команди, а як зустрічають новачків?

— Добре зустрічаємо. Нас так у Хорватії привчили, що якщо в команді з’являються новачки, то всі відразу йдуть на спільну вечерю. Тут трохи не так, якщо раніше при Шустері були спільні вечері, то зараз таке не практикується.

— Що тобі треба зробити, щоб стати національним героєм?

 — У Хорватії я грав за «Хайдук», основним конкурентом якого було «Динамо» із Загреба. Це «закляті вороги» на футбольному полі, щось схоже на протистояння Донецька й Києва. Уболівальники обох клубів дуже темпераментні. Так ось, незважаючи на ворожість уболівальників до гравців суперника, під час ігор за збірну вболівальники «Динамо» скандували моє ім’я. Для мене це найбільше визнання, про яке я міг тільки мріяти.

 Стильний Велетень

«Футболки бывают разные: синие, желтые, красные».

   Розпадаються цілі імперії, з них створюються нові країни, громадяни яких, розсіюючись, розносять часточки своєї батьківщини по всьому світу. Кажуть, що спорт, зокрема футбол, — найкраща дипломатія, а футболісти — найбільш мистецькі дипломати, які найкраще представляють свої країни у світі. По них найчастіше судять про ту країну, яку вони представляють.
   Стіпе Плетикосу дуже важко не впізнати. Модна зачіска, високий зріст, гучний голос — відмітні риси воротаря. Крім зовнішніх даних, він вирізняється оригінальністю й на футбольному полі. У Стіпе є свій футбольний стиль, улюблена манера дій, що надає певного шарму багатьом іграм «Шахтаря» і збірної Хорватії.
   Звичайно, ніхто з воротарів не застрахований від відвертих «ляпів» у грі. Є такі в пасиві й у Стіпе Плетикоси.    Але це питання швидше до його концентрації й міцності дружніх зв’язків з пані Удачею.

— Не заважає грати у футбол твій нестандартний зовнішній вигляд?

— Я дуже люблю гарно одягатися, носити стильний одяг. Коли грав у Хорватії, відвідував багато магазинів стильного одягу, брав участь у фотосесіях, читав модні журнали, стежив за новомодними течіями. Зараз мені подобається спортивний стиль, джинси, майки з різними написами. У Хорватії тепліше, тому я можу гуляти в такому вигляді, а в Донецьку холодно.

— Багато іноземців говорять, що в Україні гарні дівчата. Як вважаєш?

— Я згоден, я це помітив. Але дивно, що про це мені також сказала дружина. Дуже рідко, коли дружина скаже, що інша жінка гарна. А вона, як тільки приїхала, відразу сказала, що дівчата тут дуже гарні.

— Чи існує воротарська футбольна мода?

— У Хорватії я любив грати у формі різних квітів. В «Хайдуку» я їздив до магазину і сам собі вибирав футболки: жовті, зелені, сині, червоні. Мені це дуже подобалося. В «Шахтарі» у мене менший вибір, тому що, напевно, немає різнобарвних моделей.

— Хто наймодніша людина у футболі?

— Звичайно, Бекхем.

— Чи відвідуєш ти тусовки, чим цікавишся, крім футболу?

— У Донецьку я повністю сконцентрований на футболі, тут немає великої кількості кафе-барів і дискотек, як у Спліті. У Хорватії я люблю в них проводити вільний час, а в Донецьку думаю про футбол, дивлюся вдома фільми й слухаю улюблену музику.

— Зачіску собі сам робиш?

— Так. Моя зачіска стала розпізнавальною для мене в Хорватії. Деякі фани намагалися наслідувати мене, запитували, де я купую гель, робили таку ж зачіску.

   Після бесіди я дійшов висновку, що Стіпе Плетикоса непохитно йде обраним шляхом, незважаючи на те, що зустрічає на ньому радості й незгоди, славу і труднощі, перемоги й поразки. Що його чекає наприкінці? Не знає ніхто. Він це знає, він до цього готовий.
   Адже якщо ти чогось прагнеш, то повинен витримати будь-які випробування. Для виконання будь-якої мрії Бог завжди наділяє силами, достатніми для її здійснення. Так що, Стіпе, якщо ти тут, то борися. Навіть якщо переможеш, ти залишишся іноземцем, але тоді вже ніхто не насмілиться назвати тебе чужинцем, тому що ти будеш своїм.

Анкета

Авто: BMW Х5.
Формула 1: Шумахер та «Феррарі».
Дружина: Ангела.
Стиль в одязі: спортивний.
Клуб мрії: «Хайдук».
Футбольний чемпіонат: англійська прем’єр-ліга.
Найкращий друг: Ігор Тудор.
Кумир: Джанлуїджи Буффон.
Талісман: Божа Матір.
Мови: хорватська, сербська, англійська, італійська, німецька і російська.
Прізвисько в команді: Плеті.
Прізвисько для друзів: Змія.

 

Кар’єра гравця

У «Шахтарі» з липня 2003 року.
Срібний призер чемпіонату України 2003/2004 рр.
Володар Кубка України 2004 року.
Чемпіон Хорватії 2001 року.
Срібний призер 2000, 2002, 2003 рр.
Бронзовий призер 1999 р.
Володар Кубка Хорватії 2000, 2003 рр.
У чемпіонатах України провів 23 гри.
У Кубку України — 4 гри.
У чемпіонатах Хорватії й Кубку Хорватії провів 175 матчів, забив 5 голів (усі з пенальті).
В єврокубках провів 21 гру, забив 2 голи (усі з пенальті) (6 ігор за «Шахтар»).
За національну збірну Хорватії провів 43 матчі, пропустив 26 голів.

Усі фото до статті Обговорити на форумі ››› Версія для друку
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

proseo@ukr.net
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: