CITY LiFE - інформаційний журнал твого міста

 СІТІ ЛАЙФ iнформаційний журнал
CITY LIFE iнформаційний журнал
CITY LIFE Номер 10
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Гороскоп
CITY LIFE ????? 10
???????
???? ??????
Поліна Сікорська:«Головне — не хвилюватися, а хвилювати...»
Поліна Сікорська - обличчя CITY LiFE
CITY ART
«Зіркові» перевтілення
«Знаменитості у фотопроектах» у Львові
Хрестоматія мистецтва
«Мистецтво Львова другої половини ХХ століття»
Гобелени Біласа
Гобелени Михайла Біласа...
«Люкс-тусовка»
«Люкс-тусовка» у Луцьку
MIX
«Мистецьке розмаїття шкіри»
«Мистецьке розмаїття шкіри» у Луцьку
«П’ятерня» у «Крайній хаті»
Незабаром.. «Повернення в Едем».
CITY ГУРТ
«Ґринджоли» братимуть» Європу
Зелені й веселі...
CITY EXPERT
Євробачення: Києвський крок
..телебачення — це наркотик..
CITY STAR
Ані Лорак: Жіноче Я
CITY THEATRE
Львівська опера
В гостях у CITY LiFE
SHOW MAN
МОЛЬФАР
В гостях у CITY LiFE Мирон Блощичак.
STORY
Це забуття не для вічності
У березні 110 років тому відійшов у вічність «скандальний» Мазох
CITY ADVICE
НЕ ЩАСТИТЬ? БОРІТЬСЯ…
Наше життя — в наших руках.
ТОЧКА ЗОРУ
Міністр слова
Українське телебачення сьогодні це...
LVIV PARTY
Свобода вибору розваг
Річниця «Мі 100»
CITY SPORT
Stipe Pletikosa
В гостях у CITY LiFE - Стіпе Плетикоса
EXTRIM
Краще гір можуть бути… лиш гори
Вертикальна межа Ігоря Карабіна
CITY РЕЛІКВІЯ
Штірліц… і його «Мерседес»
Володимир Крачунов і його бенцик
CITY HEALTH
Знімаємо весняну слабкість
Будьте здорові!
???? ??? CITY
???????:
N3(10) Квітень 2005     ???? ??????: CITY SHANS
??? ? ???????
ТОЧКА ЗОРУ
Міністр слова

 —Ви здобули дві вищі освіти: закінчили Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого за спеціальністю актриса театру і кіно та Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю журналістика. Натомість вашою долею стало телебачення. Чому?

 — Я потрапила сюди, працюючи у Волинському обласному музично-драматичному театрі ічмені Тараса Шевченка. Нова творча робота настільки мене захопила, що я надала їй перевагу, про що ні на мить не шкодувала. Адже у саму специфіку телебачення закладене безпосереднє спілкування з людьми, вболівання за їхні проблеми і можливість їх розв’язати. За роки, що працюю у телекомпанії, я зробила багато спостережень. Одне з них таке, що телебачення вдячне до тих, хто багато трудиться і приходить до глядачів з чистими помислами й відкритою душею. Теми телепрограм диктує саме життя, бо воно — найвигадливіший і найнесподіваніший автор.
   Сьогодення поставило журналістику перед новим вибором, адже Майдан започаткував новий світогляд українців. Помаранчева революція змусила журналістів замислитись про призначення їхньої професії, бо журналіст є міністром слова. А воно здатне визволяти, поневолювати, піднімати, руйнувати, осявати. У нас такий фах, який має причетність до всього, що відбувається в світі. Якщо говорити образно, то за німої згоди журналістики будували гулаги, виготовляли дріт для німецької стіни і місили підґрунтя для концтаборів. Якби не чесні новини 5-го каналу, непохитність творчого колективу бути об’єктивним у висвітленні подій на Майдані, його твердість у переконанні йти до кінця — не відомо, як розгорталися б наступні події. Така позиція змусила чесних журналістів з інших каналів згадати про своє призначення і перейти на бік правди, навіть ціною втрати роботи.  
   Журналіст дає можливість людям зрозуміти світ, є аналітиком ситуації, учителем. Якщо журналіст знає дійсність і приховує її від людей, тоді у нього деформується простір правди, а в народу відбувається відхід від дійсності і правди про себе. Бажання говорити правду, на мою думку, і спонукало до створення в Україні суспільно-громадського телебачення. Це спроба реалізувати мрію про ідеальне національне телебачення. Події народного піднесення помаранчевого кольору стали для багатьох ковтком свіжого повітря. Журналісти, що працювали в умовах цензури, утиску свободи слова, виконували чиюсь волю і вуалювали власні думки, хто має колосальний досвід і професійні ідеї, а також ті, котрі побачили, як працюють їхні колеги за кордоном, не можуть упустити нагоди зробити своє телебачення таким, про яке мріялося, сперечалося в кулуарах, пропонувалося на виробничих нарадах, говорилося на кухні.

 — Національний телевізійний екран здебільшого показує кілька точок у Києві — Майдан Незалежності, Адміністрацію Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів. А де ж вся Україна?! Регіональне телебачення також «збивається» на кілька точок, але вже у Луцьку чи поблизу нього. Натомість майже не висвітлюється життя громад у провінції.

 — Що ж таке українське телебачення сьогодні (я не маю на увазі провінційні телерадіокомпанії)? Перший Національний — ще донедавна абсолютно провладний канал з непомірно роздутим штатом і відверто слабкою редакційною політикою. Приватні телекомпанії, маючи більше фінансування, на тлі такого телебачення мають дещо привабливіший вигляд, хоча, по суті, і вони виконують замовлення свого власника — за принципом «хто платить, той і замовляє музику». Тому й маємо засилля російськомовних програм, сумнівних шоу, низькопробних мильних опер тощо. Крупні канали у викладі новин чатують здебільшого за сенсаціями, скандалами, прагнуть приперченої інформації, аби підігріти інтерес глядачів. Аналітика, журналістське розслідування, за невеликим винятком, що лише підтверджує правило, на телеекрани потрапляє нечасто. А така політика шкодить суспільству — руйнує молодь, знецінює духовні ідеали, пропагує вседозволеність, одне слово, сприяє виродженню нації. Отже, створення телебачення, вільного від надлишку реклами, невиразної і беззмістовної продукції, а головне — глибоко національного — цілком слушна і виправдана ідея. Вдумаймося в слово «продукція»: що споживаємо — так і виглядаємо!
Справді, життя провінції на центральних каналах висвітлюється мало. З одного боку, тому, що бракує власних кореспондентів на місцях, з іншого — над цим просто не працюють мужі, що опікуються українським телебаченням.
   Правда, живе на Першому Національному передача, створена за матеріалами з регіонів, — «Україна: день за днем». Спочатку обласні компанії активно взялися за її змістове наповнення, а згодом цей спільний доробок дещо втратив свої позиції. Однак на сьогодні це практично єдина програма, що висвітлює життя майже всіх областей. І знову ж, саме на регіональному рівні центру було запропоновано концепцію створення нового національного каналу з урахуванням усіх побажань фахівців, у тому числі й провінційних. Зроблено це було саме Волинською телерадіокомпанією. Моя однофамільниця Ольга Куліш під час перебування у США за сприяння американських колег створила концепцію, на мою думку, саме суспільно-громадського телебачення в Україні. Як це в нас буває, ця солідна робота тривалий час пролежала на поличці й лише недавно потрапила в поле зору чиновників. Так що я б радила тим, хто мудрує, вигадуючи колесо, просто ознайомитися з цим напрацюванням.

 — Так, розв’язати проблеми розвитку інформаційного простору якраз і покликане суспільно-громадське телебачення. Які, на вашу думку, перспективи щодо його створення на Волині, в Західному регіоні України?

 — Створення громадського телебачення — поки що відкрите питання для всіх у плані концепції. Адже усталена структура телепростору України складається з державних і приватних телекомпаній, причому частка державних суттєва. Тут за роки незалежності утворилися колективи професіоналів. Це доводить визнання їхньої роботи на престижних телефестивалях. До прикладу — стіни кабінету генерального директора ВОДТРК Святослава Пирожка завішані дипломами, грамотами, іншими відзнаками, тут багато призів. І вони — не самоціль, а свідчення високого творчого потенціалу журналістського колективу. До речі, Волинська держтелерадіокомпанія входить до п’ятірки кращих в Україні. Нам, як і іншим державним телекомпаніям, бракує коштів, технічних засобів. У працівників, які належать до сфери культури, порівняно низькі зарплати. Але професіоналізму, компетентності у них не забереш.
   На час нашої розмови існують пропозиції роздержавити обласні телерадіокомпанії і створити на їхній матеріально-технічній базі суспільно-громадське телебачення. Якщо цей процес відбудеться без шкоди для регіонів у плані поліпшення інформаційного забезпечення, якщо тисячі людей, які тямлять у своїй справі, не опиняться без роботи, якщо це употужнить саму систему національного мовлення — тоді така реформа необхідна. Але проводити її потрібно розумно, зважено, компетентно, аби, як говориться, «з водою не вихлюпнути й дитину». Оновленому телебаченню потрібні професіонали, які творитимуть національну ідею. Думка, що наш народ проковтне все, аби воно було новим, хибна. Шароварщина, низькопробність, маніпулювання вже не пройдуть. Наш народ уже скуштував присмак правди, долучився до істини, проявив свої високі вимоги, в тому числі й до культури, що засвідчило визначення учасників 50-го, ювілейного конкурсу Євробачення. Отож, маємо сім разів відміряти, щоб один раз відрізати.
   Тепер про основне питання — фінансування суспільно-громадського телебачення. Практика показує, що держава або самі регіони не зможуть на сто відсотків профінансувати потреби телерадіоорганізацій. Навіть за умови, якщо в областях працюватимуть невеликі колективи телевізійників. Тоді хто платитиме? Якщо олігархи — від тих годі очікувати дбайливого ставлення до рівня професійності працівників, вимагати дотримання певних принципів і норм. Якщо держава — то чи не простіше було б реорганізувати існуючі телекомпанії, скоротивши, скажімо, штати, відсікши все зайве і цим самим збільшивши заробітну плату? Якщо регіони — то чи не виконуватиме замовлення місцевої влади таке телебачення? Тут багато запитань, на які необхідно дати точні відповіді. І головне — хто прийде працювати на таке телебачення — фахівці чи початківці, професіонали чи кар’єристи-нетямучки? Цього слід остерігатися. Бо існуюча система держтелерадіо довела, що в тележурналістиці найкраще приживаються трудоголіки, люди, що вболівають за кінцевий телепродукт.

 — Що ви думаєте з приводу того, що закон дозволяє державному телебаченню вести комерційну діяльність. Рекламуються алкогольні, тютюнові вироби, найрізноманітніші товари масового вжитку. Не розумію, що в цьому є державного?

 — Відповім словами однієї телевізійної героїні: «Дуже люблю дивитися серіали, бо в них багато реклами. Тільки шкода, що вона дуже швидко закінчується». Звичайно, це жарт, і я, як і кожна нормальна людина, перемикаю канал, якщо рекламні блоки йдуть дуже довго. Проте часом у рекламі помітиш цікаву ідею, часом позаздриш легкості думки, часом повчишся вмінню точно вирішувати завдання. Мене як людину, яка професійно долучена до телевізійної кухні, вабить щось нове і неординарне. А як журналістка, яка працює у цій сфері, я знаю, що для телерадіокомпанії реклама — суттєвий додаток до бюджету, можливість придбати оргтехніку, оплатити відрядження, зрештою, преміювати колектив за сумлінну працю… Регіональні телекомпанії не так уже й перенасичені рекламною продукцією, боротьба за клієнта йде неабияка. І взагалі, братися за рекламу — справа непроста й відповідальна втричі. Бо, коли людина платить гроші, вона очікує результату, і її сподівань не можна обманути. З іншого боку — творці реклами мають бути обачними, аби не дезінформувати глядачів. Мої колеги люблять повторювати, що реклама — це рушій прогресу. А якщо серйозно, то створити ефективну рекламу часом важче, ніж зробити добротну передачу, бо вона вимагає фантазії, імпровізації, аналізу, видумки. Так що, в принципі, реклама потрібна, варто лише її дозувати.
   У своїй роботі кожна порядна й чесна людина повинна послуговуватися правилом «Не зашкодь!». Щоб підживлювати культуру духу народу, щоб душа не піддавалася занепадові й розпуці, залишалась ясною, здатною на великі вчинки, журналіст повинен озброїти глядачів методикою пізнання світу. Мені імпонує вислів найвидатнішого телекоментатора двадцятого століття Уолтера Кронкайтера: «Успішна та кар’єра, озирнувшись на яку, можна сказати: «Я змінив щось на краще!».

Анкета

Улюблені телепередачі?
«Новини», «Імена» з Оксаною Марченко».
Захоплення?
Автор і виконавиця пісень.
Якщо вас запросять зіграти головну роль у виставі столичного театру?..
Зважу, чи варто виходити на сцену.
Мрії, які не збулися?
Вважаю, що занадто молода, аби вважати щось нездійсненим.
Що б ви хотіли змінити у своєму житті?
Коли стає нестерпно, я починаю працювати ще більше.
Чи є залежність між матеріальним становищем та душевним комфортом?
У молодості — ні, у зрілості — так.
Якою має бути сучасна жінка?
Стильною, вишуканою і мудрою.
Що б ви могли побажати жінкам, які хочуть зробити кар’єру?
Успіху. А ще — не забути про те, що наше головне призначення — народжувати дітей. До речі, пологи бажаної дитини дарують незрівнянну радість (з власного досвіду).
Улюблена їжа?
Соки.
Ваша дієта?
Намагаюся дотримуватися постів.
Улюблені речі?
Диван, плед…
А тварина?
Кіт Проша.
Домашня робота, яку не хочеться виконувати?
У жінки такого бути не має, бо вдома все слід робити з любов’ю.
Найбільше злякалися...
Коли чекала в Борисполі неповнолітню дочку зі США і молилася, аби всі на світі літаки приземлилися.
На що витрачаєте гроші із задоволенням?
На дочку і людей, яких щиро люблю.

?? ???? ?? ????? ?????????? ?? ????? ??? ????? ??? ?????
2007
N(34)Червень
N(33)Травень
N(32)Квітень
N(31)Березень
N(30)Лютий
N(29)Січень
2006
N(28)Грудень
N(27)Листопад
N(26)Вересень
N(25)Серпень
N(24)Липень
N(23)Червень
N(22)Травень
N(21)Квітень
N(20)Березень
N(19)Лютий
N(18)Січень
2005
N(17)Грудень
N(16)Листопад
N(15)Жовтень
N(14)Вересень
N(13)Липень
N(12)Червень
N(11)Травень
N(10)Квітень
N(9)Березень
N(8)Лютий
2004
N(7)Грудень
N(6)Листопад
N(5)Жовтень
N(4)Вересень
N(3)Серпень
N(2)Липень
N(1)Червень


Реклама:


Луцьк, вул Рівненська 76а
+38(0332) 78-49-49

artvist-liberty@yandex.ru
Про журнал Архів Рекламодавцям Передплата Представництва Контакт Форум Гороскоп
© ТОВ "КРЕАТИВ ПЛЮС".
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали, а також художнє оформлення
належать редакції журналу "CITY LiFE"
Передрук та відтворення інформації допускається лише з письмового дозволу редакції


   
Реклама: